Привіт усім, кому цікава моя писанина :) Ті, хто добре знайомі зі мною, або хто активно слідкує за моїм особистим життям у соцмережах, певно, знають, що ось вже понад рік, як я став татом маленького непосидючого хлопчика :) Але пост буде трохи не про це :) Нарешті ми з коханою наважилися на першу подорож закордон втрьох (на момент публікації посту з дати подорожі минуло вже три місяці 🙈 ). До цієї поїздки найбільша наша подорож була з Києва в Чернігів та область :) Воно і не дивно, адже більшість молодих батьків, що я знаю, здригається від однієї думки про поїздку з малими дітьми. На це, звісно, є справедливі причини. Поширені аргументи проти порожей з малечею в Україні:
- відсутність адекватного міського громадського транспорту;
- жахливий стан залізничного транспорту;
- про авіасполучення промовчу :)
- проблеми з пошуком "family-friendly" житла;
- ті ж проблеми з "family-friendly" закладами (хоча варто сказати, що в столиці починаються певні зрушення, але до бажаного ще далеко);
- ну і загалом всі міста у нас яж ніяк не "family-friendly" (зітхаю і зі сльозами на очах згадую підземні переходи, стан тротуарів, і тд).
Коли читаєш десь, що Київ сучасне європейське місто pic.twitter.com/CAXXboZEbO— Alexander Shumnyi (@shumnyi) May 31, 2016
Це перемога! Змінюю район на краще! Відчуваю себе бетменом трохи завдяки 1551 💪🏼 pic.twitter.com/qDGSCsMxwA— Alexander Shumnyi (@shumnyi) November 28, 2016
А ще до вищезгаданих аргументів хочу додати одне особисте спостереження. Це якесь агресивне суспільне несприйняття батьків з малими дітьми в громадських місцях. Чи то, може, просто загальна невихованість і хамство. Скоріше друге. Наприклад, нерідко в чергах на касах в магазинах нас із дитиною відверто ігнорували (забігаючи наперед, в Литві всі намагалися пропустити швидше) і відводили погляд в сторону, нібито не бачачи, що на руках дитина. Не скажу, що завжди так, а здебільшого. Так, іноді траплялось, що хтось ледь побачивши, розштовхував всю чергу і пропускав нас вперед, що дуже приємно. Іноді для нас спеціально відкривали вільну касу. Але це поодинокі випадки. Можливо, це я просто такий щасливчик. Якщо так - то спростуйте в коментарях чи реплаях :)
Так, щось я відволікся від теми. То, мабуть, тому, що давно не писав. І так.
Так, щось я відволікся від теми. То, мабуть, тому, що давно не писав. І так.
Чому Литва
Вивчивши напам'ять всі закутки тимчасово рідного району (ми на разі живемо тут 4 роки), через рік з гачком нам страшенно захотілося кудись поїхати. Про спокійні романтичні поїздки вдвох тепер хіба згадувати. Треба їхати втрьох. Враховуючи всі перераховані вище проблеми мандрів Україною з малими дітьми, ми вирішили, що краще їхати десь в Європу, де і цивілізованіше, і теоретично менше потенційних проблем з пересуванням і т.п. А ще, дивлячись на майбутнє, хотілося візу взяти багаторазову (безвізу ще не було). Раптом нам сподобається, і ми захочемо ще :) Литва останнім часом доволі демократично роздає мультивізи українцям. А ще туди летіти всього близько години з Києва (для першого пробного перельоту якраз ок!) І країна, наче, сама по собі не дуже дорога. Вирішено! Летимо в Литву! Купуємо квитки, подаємо документи на візи, і через двадцять днів отримуємо наші перші річні мультивізи!
За день до вильоту, ввечері, починаємо збирати речі. Це виявляється дуже веселим заняттям, адже все відбувається під пильним контролем малечі. Якихось дві з половиною години - і речі на 4-денну поїздку зібрані. Звісно, більша частина речей - дитячі. Одяг, підгузки, харчування, пляшечки, і т.д. Вийшло так: одна велика валіза, малий рюкзак з найнеобхіднішим в літак, який буде поруч в разі чого, ще один рюкзак, який теж іде в літак, бо не все влазить у валізу, рюкзак-переноска, і маленький візочок - peg perego pliko mini (не реклама :D).
Цей візок мені якось випадково натрапив на очі в інтернеті, виробник позиціонує його як легкий і зручний для подорожей. Так і є :) А ще він швидко і зручно складається/розкладається. До речі, переважна більшість авіаперевізників дозволяє безкоштовно перевозити дитячий складний візок типу тростина, навіть якщо ви подорожуєте тільки з ручною поклажею.
На момент написання посту з візком сталося пару маленьких неприємностей: відпадали колеса, але у разі наявності прямих рук це дуже легко виправляється, так що від своїх слів не відмовляюсь.
Цей візок мені якось випадково натрапив на очі в інтернеті, виробник позиціонує його як легкий і зручний для подорожей. Так і є :) А ще він швидко і зручно складається/розкладається. До речі, переважна більшість авіаперевізників дозволяє безкоштовно перевозити дитячий складний візок типу тростина, навіть якщо ви подорожуєте тільки з ручною поклажею.
На момент написання посту з візком сталося пару маленьких неприємностей: відпадали колеса, але у разі наявності прямих рук це дуже легко виправляється, так що від своїх слів не відмовляюсь.
Аеропорт, літак
Дві години очікування в аеропорту проходять досить прикольно. В аеропортах є де бігати і багато цікавого :)
Запам'яталася кумедна ситуація в аеропорту Вільнюса, коли ми стояли в окремій черзі для батьків з дітьми на перевірку безпеки. Чиясь дитина (років шести) розридалась у відповідь на батьківське зауваження - і як наслідок всі діти в черзі підтримали товариша дружнім синхронним плачем. Не заздрю людям, що працюють тут щодня :)
Найбільше з усього в очікуванні подорожі лякав переліт. Якщо почитати, що пишуть в інтернеті, то, мовляв, при зльоті і посадці у дітей закладає вуха, вони болять, діти від того сильно плачуть. А ми ж дорослі, просто несвідомо імітуємо ковтальні рухи і не відчуваємо здебільшого ніякого дискомфорту. Але пояснити цього малій дитині поки неможливо. То ж здавалося проблема неминуча. Або навіть коли все не так, то чим зайняти таку малу дитину впродовж польоту? На крайній випадок я себе заспокоював тим, що навіть у найгіршій ситуації доведеться потерпіти всього годину. Але, на щастя, так вийшло (і ми дуже старалися, щоб так вийшло), що переліт туди і назад приблизно збігався з денним сном малечі. Тож з перших хвилин роботи двигуна він просто собі засинав у мене на руках.
А ще вперше летіли таким маленьким літачком.
Класична фотка :)
Хоча про всяк випадок ми брали з собою судинозвужуючі краплі на борт, вони мали б вирішити проблему закладання вух. Також дозволяється брати 150 мл. рідини на одну особу, тож ми брали на борт чай для Романа. В аеропорту Борисполя ніхто не перевіряв, що за рідину і скільки її ми несемо в рюкзаку, а ось у Вільнюсі працівник в рукавичках просив показати дитячу пляшечку, і забирав її просканувати у спеціальному пристрої. Майте на увазі.
Житло
Ми довго шукали квартиру на airbnb, і навіть знайшли один чудовий варіант з дитячим ліжечком! Але поки вагалися, її забронювали на наші дати. То ж довелося шукати на букінгу. З основних критеріїв було наявність кухні, умовна безпека (відсутність сходів в квартирі, наприклад) і можливість вкласти Романа спати на окреме і в той же час безпечне місце. Нам ще там падінь з ліжка не вистачало 😆 В результаті зупинилися на такому варіанті. Квартира просто створена для інстаграму :)
Чим займалися і як виживали :)
Плани на неповні чотири дні були не такі вже й амбітні: нагулятися старим містом і з'їздити в Тракай. У Вільнюс ми прибули у другій половині дня, тому часу було досить, щоб спокійно заселитися, а під вечір прогулятися околицями старого міста.
Не зайти в литовський мак ми просто не могли
Варто зазначити, що в київських макашах лате смачніше. Також сходили на вокзал купити квитки в Тракай на наступний день, хотілося все таки глянути фортецю. Дорогою зустріли Кобзаря:
Наступний день розпочали невеличкою прогулянкою до вокзалу, але вже новим маршрутом.
У нас в цей день якраз була вербна неділя, я так розумію в Литві було щось подібне, бо вулиці міста були переповнені людьми з якимись "букетиками", а дехто йшов з вербовими котиками :) Вразила Церква Святої Анни:
Людей в ній було просто тьма. Зачепили кордон республіки Ужупіс.
Сюди ми ще потім вернулись погуляти пізніше. Випадково натрапили на Бастіон Вільнюса.
Звідти відкривається непоганий вид на частину міста.
Поки йшли до вокзалу оцінили пішохідні характеристики Вільнюса. Здебільшого пересуватися з візком цілком імовірно
Щоправда місцями траплялася така бруківка, що їхати було важко. Але то ми забрели трохи в корчі скоріше :)
Приємною несподіванкою виявився напрочуд комфортний двоповерховий поїзд, яким нам випало їхати в Тракай. Непогано, як для пари євро за квиток.
Їхати туди менше години, плюс більшу частину поїздки Роман спав, тож ми навіть не встигли знудитися в дорозі
До замку вирішили іти по набережній. Багато свіжого повітря, прекрасні краєвиди. Те що треба.
Мені, як нерозбалуваному туристу, замок дуже сподобався. Раджу, якщо будете десь поруч - обов'язкова точка для візиту. Але слідкуйте за новинами: там часто проходять цікаві фестивалі, або концерти! Так, нещодавно прямо посеред замкової території відіграв концерт один з моїх улюблених гуртів - Evanescence. Враховуючи специфіку гурту і напрям їх музики, локацію для виступу краще і не вигадаєш!
Звісно, хотілося погуляти всередині. Тут нам дуже допоміг рюкзак.
Дослідивши всі можливі закутки, з почуттям виконаного обов'язку рушили назад до станції. Але цього разу через центр міста.
По дорозі зайшли в локальний заклад з традиційною кухнею. Не пам'ятаю, як точно називаються ті їх пиріжки з м'ясом, але дуже смачні. У Романа була своя їжа. Виявляється, термочашка чудово підходить не тільки для чаю, а й для дитячого харчування, наприклад ;)
У Вільнюс повернулися такою ж електричкою. Вечір вирішили провести гуляючи старим містом та в Ужупісі.
Гуляли практично допізна, так що мали змогу насолодитися атмосферою вечірнього Вільнюса. Досить затишно.
Сил готувати вдома не було вже, зайшли повечеряти в перший ліпший заклад, і він виявився дуже крутим, як для гостей з дітьми. У Романа очі розбігалися від іграшок, а ще тут була повноцінна кімнати для мама і дитини (!!!).
Наступний день ми цілком присвятили дослідженню всього старого міста. А ще нам пощастило, і це був перший і єдиний теплий сонячний день там за весь час нашого перебування. Радіємо погоді.
Визнаю, за гарної погоди місто виглядає значно краще.
Зайшли погуляти в дворик найдавнішого (1579 р.) і найбільшого вищого навчального закладу Литви - Вільнюського університету.
На його території ще знаходиться дуже гарна церква з оргáном.
Вийшли на головну площу міста.
Охорона правопорядку.
Ліпший кадр з поїздки.
Тут чомусь всі стають і загадують бажання.
Центр.
Заманулося видертися на дзвінницю, що поробиш, полізли всі разом.
І тут раптом, виявляється, що раз на добу вона дзвенить (яка несподіванка!) і саме в той час як ми залізли. Обережно, прикрутіть звук, я попередив :)
Ууух, було епічно там стояти в той момент. Ще й вид непоганий.
Але злазити вниз такими сходами стрьомно все ж.
Після таких пригод не завадить підкріпитися. Зайшли поїсти цепелінів.
Ну, не знаю, мені не зайшло.
Дуже хотілося потрапити на вежу Гедиміна, але, на жаль, якраз так співпало, що вона була на реставрації, і навіть на саму гору вхід був закритий. Шкода, кажуть з неї гарна панорама відкрилася б.
Тому вирішили подивитися панораму он з того пагорба.
Це було правильне рішення: та точка географічно знаходиться навіть трохи вище вежі, і панорама звідти дійсно гарна. Звідси добре видно, наскільки низько знаходиться дзвінниця кафедрального собору, хоча коли були на ній, здавалось, що то так високо 😲
Вечір провели у парку Бернардинів, якщо не помиляюсь, саме так він називається.
Дуже крутий парк, багато народу, що просто відпочиває, бігунів, батьків з дітьми. Тихо і душевно там. А ще річка, що оминає його по дотичній, доповнює атмосферу своїм шумом. Роман у захваті з такої величезної площі для бігу :)
У парку також є непоганий дитячий майданчик для дітей різного віку.
Коротше, парк справив дуже хороше враження. Нагулялись до заходу сонця і пішли збирати речі: наступного ранку вже додому.
Пару слів про таксі. Діставшись у Вільнюс, я сподівався без зайвих проблем викликати убер і спокійно добратися до квартири. Це б нам коштувало "аж" близько 3-4 євро. Але я не звернув уваги на повідомлення в додатку, яке треба було "свайпнути" знизу про те, що автомобілі убера зупиняються з протилежного боку аеропорту, а не там де всі виходять по прильоту. В результаті 15 хвилин ми чекали машину, водій доїхав і став з протилежного відносно нас боку аеропорту. Я намагався з ним зв'язатися, але він не відповідав (звісно, чого б це відповідати на дзвінок з українського номеру), а можливості відправити через додаток повідомлення все ще немає в убері. Ромчик вже помітно починав нервувати, і хотілося заселитися якнайскоріше. Довелося відмінити замовлення і поїхали звичайним таксі з під аеропорту за 15 євро :D Назад я не припускався подібної помилки і викликав авто через локальний сервіс taxify. Це коштувало 4 євро, можлива безготівкова оплата, і додаток показував машин значно більше ніж в убері. До речі, taxify також працює і в Києві. І там можна чатитися з водієм ;)
Додомку!
Не зайти в литовський мак ми просто не могли
Варто зазначити, що в київських макашах лате смачніше. Також сходили на вокзал купити квитки в Тракай на наступний день, хотілося все таки глянути фортецю. Дорогою зустріли Кобзаря:
Наступний день розпочали невеличкою прогулянкою до вокзалу, але вже новим маршрутом.
У нас в цей день якраз була вербна неділя, я так розумію в Литві було щось подібне, бо вулиці міста були переповнені людьми з якимись "букетиками", а дехто йшов з вербовими котиками :) Вразила Церква Святої Анни:
Людей в ній було просто тьма. Зачепили кордон республіки Ужупіс.
Сюди ми ще потім вернулись погуляти пізніше. Випадково натрапили на Бастіон Вільнюса.
Звідти відкривається непоганий вид на частину міста.
Поки йшли до вокзалу оцінили пішохідні характеристики Вільнюса. Здебільшого пересуватися з візком цілком імовірно
Щоправда місцями траплялася така бруківка, що їхати було важко. Але то ми забрели трохи в корчі скоріше :)
Приємною несподіванкою виявився напрочуд комфортний двоповерховий поїзд, яким нам випало їхати в Тракай. Непогано, як для пари євро за квиток.
Їхати туди менше години, плюс більшу частину поїздки Роман спав, тож ми навіть не встигли знудитися в дорозі
До замку вирішили іти по набережній. Багато свіжого повітря, прекрасні краєвиди. Те що треба.
Мені, як нерозбалуваному туристу, замок дуже сподобався. Раджу, якщо будете десь поруч - обов'язкова точка для візиту. Але слідкуйте за новинами: там часто проходять цікаві фестивалі, або концерти! Так, нещодавно прямо посеред замкової території відіграв концерт один з моїх улюблених гуртів - Evanescence. Враховуючи специфіку гурту і напрям їх музики, локацію для виступу краще і не вигадаєш!
Звісно, хотілося погуляти всередині. Тут нам дуже допоміг рюкзак.
Дослідивши всі можливі закутки, з почуттям виконаного обов'язку рушили назад до станції. Але цього разу через центр міста.
По дорозі зайшли в локальний заклад з традиційною кухнею. Не пам'ятаю, як точно називаються ті їх пиріжки з м'ясом, але дуже смачні. У Романа була своя їжа. Виявляється, термочашка чудово підходить не тільки для чаю, а й для дитячого харчування, наприклад ;)
У Вільнюс повернулися такою ж електричкою. Вечір вирішили провести гуляючи старим містом та в Ужупісі.
Гуляли практично допізна, так що мали змогу насолодитися атмосферою вечірнього Вільнюса. Досить затишно.
Сил готувати вдома не було вже, зайшли повечеряти в перший ліпший заклад, і він виявився дуже крутим, як для гостей з дітьми. У Романа очі розбігалися від іграшок, а ще тут була повноцінна кімнати для мама і дитини (!!!).
Наступний день ми цілком присвятили дослідженню всього старого міста. А ще нам пощастило, і це був перший і єдиний теплий сонячний день там за весь час нашого перебування. Радіємо погоді.
Визнаю, за гарної погоди місто виглядає значно краще.
Зайшли погуляти в дворик найдавнішого (1579 р.) і найбільшого вищого навчального закладу Литви - Вільнюського університету.
На його території ще знаходиться дуже гарна церква з оргáном.
Вийшли на головну площу міста.
Охорона правопорядку.
Ліпший кадр з поїздки.
Тут чомусь всі стають і загадують бажання.
І тут.
Центр.
Заманулося видертися на дзвінницю, що поробиш, полізли всі разом.
Ууух, було епічно там стояти в той момент. Ще й вид непоганий.
Але злазити вниз такими сходами стрьомно все ж.
Після таких пригод не завадить підкріпитися. Зайшли поїсти цепелінів.
Ну, не знаю, мені не зайшло.
Дуже хотілося потрапити на вежу Гедиміна, але, на жаль, якраз так співпало, що вона була на реставрації, і навіть на саму гору вхід був закритий. Шкода, кажуть з неї гарна панорама відкрилася б.
Тому вирішили подивитися панораму он з того пагорба.
Це було правильне рішення: та точка географічно знаходиться навіть трохи вище вежі, і панорама звідти дійсно гарна. Звідси добре видно, наскільки низько знаходиться дзвінниця кафедрального собору, хоча коли були на ній, здавалось, що то так високо 😲
Вечір провели у парку Бернардинів, якщо не помиляюсь, саме так він називається.
Дуже крутий парк, багато народу, що просто відпочиває, бігунів, батьків з дітьми. Тихо і душевно там. А ще річка, що оминає його по дотичній, доповнює атмосферу своїм шумом. Роман у захваті з такої величезної площі для бігу :)
У парку також є непоганий дитячий майданчик для дітей різного віку.
Коротше, парк справив дуже хороше враження. Нагулялись до заходу сонця і пішли збирати речі: наступного ранку вже додому.
Пару слів про таксі. Діставшись у Вільнюс, я сподівався без зайвих проблем викликати убер і спокійно добратися до квартири. Це б нам коштувало "аж" близько 3-4 євро. Але я не звернув уваги на повідомлення в додатку, яке треба було "свайпнути" знизу про те, що автомобілі убера зупиняються з протилежного боку аеропорту, а не там де всі виходять по прильоту. В результаті 15 хвилин ми чекали машину, водій доїхав і став з протилежного відносно нас боку аеропорту. Я намагався з ним зв'язатися, але він не відповідав (звісно, чого б це відповідати на дзвінок з українського номеру), а можливості відправити через додаток повідомлення все ще немає в убері. Ромчик вже помітно починав нервувати, і хотілося заселитися якнайскоріше. Довелося відмінити замовлення і поїхали звичайним таксі з під аеропорту за 15 євро :D Назад я не припускався подібної помилки і викликав авто через локальний сервіс taxify. Це коштувало 4 євро, можлива безготівкова оплата, і додаток показував машин значно більше ніж в убері. До речі, taxify також працює і в Києві. І там можна чатитися з водієм ;)
Додомку!
Бюджет
Можливо, комусь цей розділ буде цікавим.
Загалом, не можу сказати, що поїздка вийшла бюджетною. Хоча б через те, що тепер 100% треба брати як мінімум одне місце з багажем (що як правило значно дорожче), бо інакше я не знаю, як то всі речі (разом з дитячими) з собою в ручну поклажу вмістити :)
Вийшло десь так:
житло, разом з усіма комісіями - 228EUR за 3 доби;
харчування, вхідні квитки, місцевий транспорт і інші накладні витрати ~ 170EUR;
квитки Київ - Вільнюс - Київ - 6867UAH;
віза - 3540UAH (!!! пункт для тих, хто вважає, що #безвіз непотрібний !!!);
страховка на 4 доби на всіх, брали тут - 254UAH;
таксі до аеропорту Борисполя і назад, uber - 740UAH;
Все разом вийшло близько 23000UAH.
Загалом, не можу сказати, що поїздка вийшла бюджетною. Хоча б через те, що тепер 100% треба брати як мінімум одне місце з багажем (що як правило значно дорожче), бо інакше я не знаю, як то всі речі (разом з дитячими) з собою в ручну поклажу вмістити :)
Вийшло десь так:
житло, разом з усіма комісіями - 228EUR за 3 доби;
харчування, вхідні квитки, місцевий транспорт і інші накладні витрати ~ 170EUR;
квитки Київ - Вільнюс - Київ - 6867UAH;
віза - 3540UAH (!!! пункт для тих, хто вважає, що #безвіз непотрібний !!!);
страховка на 4 доби на всіх, брали тут - 254UAH;
таксі до аеропорту Борисполя і назад, uber - 740UAH;
Все разом вийшло близько 23000UAH.
Підсумки
Вільнюс - чудове місто для кількаденної поїздки. Але множте цей період на два, якщо їдете з маленькою дитиною: час ішов значно швидше, ніж тоді, коли ми звикли подорожувати вдвох, наприклад. Сподобалось старе місто, його архітектура, старенькі вузькі тихі вулички, ароматні кав'ярні.
Власне, враження від Литви двояке. По-перше, практично всі машини - на литовських бляхах! 😱 Жартую. Не всі 😏 Ціни в супермаркетах, наприклад, дуже схожі на київські. Мінімальна зарплата, тим не менш - майже втричі вища. Але для достойного життя все ще недостатня. З одного боку - це європейська держава, з усіма можливими бонусами, про які ми поки мріємо, з іншого - їй ще самій багато в чому треба працювати, як і нам. Обидва наші таксисти були дуже здивовані, що ми приїхали саме у Вільнюс, і не їдемо далі в Європу. Вони звикли самі сприймати власну країну як пересадочний вузол для подальшої подорожі/еміграції. Тим більше після того як у Литві замінили внутрішню валюту на євро - еміграція стала ще простішою.
Дуже здивувала поширеність російської мови. А я ж думав попрактикувати англійську :( Майже в усіх закладах до нас зверталися російською, і лише раз ми натрапили на молоду касирку, яка не знала російської, а тільки англійську. Як виявилось, там ще досі є багато російських шкіл.
Отже, що я хотів сказати цим постом? Нічого, скоріше за все 😏. Хотілося просто десь зафіксувати враження від невеличкої подорожі у новому складі нашої молодої родини :) Але все таки деякі висновки після поїздки сформувались.
Подорожувати з немовлятами - не тільки можливо, а й життєво необхідно. І чим менший вік дитини - тим легше, як виявляється, організувати поїздку і щасливо перенести її всім членам родини. До того ж, подорож - гарна нагода побути всім разом, зміцнити стосунки, і, хоча, скоріше за все, ваш денний графік не дуже відрізнятиметься від домашнього, враховуючи особливості догляду за дитиною, тим не менше - вас оточуватимуть нові місця, а це завжди круто. Підтримуйте один одного, кохайте і подорожуйте, хай навіть це буде сусіднє місто, чи просто новий парк, де ви ще не були 😉
Дякую всім, хто дочитав до кінця ☺
Далі буде ...
Власне, враження від Литви двояке. По-перше, практично всі машини - на литовських бляхах! 😱 Жартую. Не всі 😏 Ціни в супермаркетах, наприклад, дуже схожі на київські. Мінімальна зарплата, тим не менш - майже втричі вища. Але для достойного життя все ще недостатня. З одного боку - це європейська держава, з усіма можливими бонусами, про які ми поки мріємо, з іншого - їй ще самій багато в чому треба працювати, як і нам. Обидва наші таксисти були дуже здивовані, що ми приїхали саме у Вільнюс, і не їдемо далі в Європу. Вони звикли самі сприймати власну країну як пересадочний вузол для подальшої подорожі/еміграції. Тим більше після того як у Литві замінили внутрішню валюту на євро - еміграція стала ще простішою.
Дуже здивувала поширеність російської мови. А я ж думав попрактикувати англійську :( Майже в усіх закладах до нас зверталися російською, і лише раз ми натрапили на молоду касирку, яка не знала російської, а тільки англійську. Як виявилось, там ще досі є багато російських шкіл.
Отже, що я хотів сказати цим постом? Нічого, скоріше за все 😏. Хотілося просто десь зафіксувати враження від невеличкої подорожі у новому складі нашої молодої родини :) Але все таки деякі висновки після поїздки сформувались.
Подорожувати з немовлятами - не тільки можливо, а й життєво необхідно. І чим менший вік дитини - тим легше, як виявляється, організувати поїздку і щасливо перенести її всім членам родини. До того ж, подорож - гарна нагода побути всім разом, зміцнити стосунки, і, хоча, скоріше за все, ваш денний графік не дуже відрізнятиметься від домашнього, враховуючи особливості догляду за дитиною, тим не менше - вас оточуватимуть нові місця, а це завжди круто. Підтримуйте один одного, кохайте і подорожуйте, хай навіть це буде сусіднє місто, чи просто новий парк, де ви ще не були 😉
Дякую всім, хто дочитав до кінця ☺
Далі буде ...
Немає коментарів:
Дописати коментар